Лизогуб Федір Андрійович

FedirLyzogub

Федір Андрійович Лизогуб (*6 жовтня 1851, Седнів Чернігівської губернії (нині смт Чернігівської області) — †1928) — громадський і політичний діяч. У 1901–1915 роках — голова Полтавської губернської земської управи. У 1918 р. був міністром внутрішніх справ і з 24 жовтня 1918 — головою Ради міністрів Української держави.

У травні-листопаді 1918 р. — голова Ради міністрів Української Держави гетьмана П.Скоропадського, одночасно від 3 травня до 8 липня — міністр внутрішніх справ. В результаті діяльності уряду Ф. Лизогуба Українська Держава досягла помітних успіхів в розбудові державності, утвердженні на міжнародній арені, стабілізації економіки й фінансів.

Намагався залучити до співпраці в уряді представників партій національно-демократичного напряму, в тому числі Український національно-демократичний союз. Протягом літа 1918 р. під головуванням Ф. Лизогуба проведена велика організаційна робота зі створення постійної штатної структури військових частин та підрозділів Сухопутних військ Збройних сил Української Держави, реформування Військово-Морського флоту, з демобілізації торговельного флоту, з відновлення Українського козацтва та зміцнення органів Державної варти.

Ф. Лизогуб залишив помітний слід і в дипломатії. Однак не всі дипломатичні ініціативи глави кабінету міністрів Української Держави були схвалені сучасниками. Особливо це стосувалося відносин із більшовицькою Росією.

В цілому міністерство закордонних справ уряду Ф. Лизогуба протягом 8 місяців діяло досить активно. Україна мала 11 дипломатичних і близько 50 консульських представництв у 20 країнах, а на своїй території — 12 дипломатичних і 42 консульських представництва з 24 держав.

Після опублікування гетьманом П. Скоропадським 14 листопада 1918 р. «Грамоти Гетьмана всієї України до всіх українських громадян і козаків України» і проголошення федеративного союзу України з майбутньою небільшовицькою Росією Ф. Лизогуб склав свої повноваження. Помер у 1928 р. у Белграді (Сербія).

Масон і мартиніст Скоропадський так писав про Лизогуба: «Невеликого зросту, із сивою, досить коротко обстриженою борідкою, вихований, з м’якими манерами, він робив дуже сприятливе враження, особливо на іноземців, тим більше, що добре розмовляв французькою мовою і тим самим легко входив з ними у безпосередній контакт, а не користувався перекладачами… Я його вважав безумовно чесною людиною і вважав, що він свідомо ніяких дій, що йдуть врозріз із моїми бажаннями, таємно від мене не почне… Дійсно вірив справі, якій служив, без усяких задніх думок. Політично його переконання були далеко не праві. Належав він до ліберальної родини… Він дійсно був прихильником проведення демократичних реформ, але проводив їх повільно… В аграрному питанні він навіть був лівішим за мене. Відчуження він вважав безумовною необхідністю».

Інший масон, міністр Зеньківський додає свої штрихи до цієї характеристики, вважаючи, що Лизогуб залишав враження «…серйозної, вдумливої, звиклої до відповідальності людини — але тільки дуже провінційної і маленької… Це була чемна людина, gentleman, що хотіла неодмінно серйозно та чесно поставитися до свого завдання — зміцнення й улаштування української держави… українофіл, що не розмовляв, втім, якось українською… Для мене було ясно, що він був придавлений і якось зім’ятий революцією, більшовизмом, ухопився за буржуазну і національну реставрацію України як частини Росії, але вважав тимчасово, до знищення більшовиків, необхідним опиратися на національний український рух як здоровий початок, як точку опори у боротьбі проти більшовизму. Він був відданий, умовно, але щиро, «українській ідеї», нерідко, по новизні справи, переборщував… В українському питанні він був слабкий, він нічого, по-моєму, у ньому не розумів… українці його не любили і навіть вважали його налаштованим вороже до всього українського… Лизогуб був українець, любив Україну і цілком віддався будівництву України, звичайно, без усякої ненависті до Росії. Якщо бажаєте, у багатьох питаннях він був більше українець, ніж я…».

Ф.Лизогуб входив до масонської ложі.
Відомо, що рідний дядько Федора — Ілько Лизогуб — був масоном ще у 20-х роках XIX століття, вірогідно, що і батько Федора теж був у масонській ложі.

Leave a Reply

  

  

  

You can use these HTML tags

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>